ЗАРИВАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ЗАРИТИСЯ, июся, иєшся, док. Риючи заглиблення у землі, піску і т. ін. або розгрібаючи сіно, солому і т. ін., ховатися; закопуватися. Зимує.. ропуха на суші, закопуючись у землю, під коріннями дерев тощо. Зариватися може дуже глибоко (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 55); Мокрі, забовтані, ввечері йшли [заробітчани] з піснями, заривалися в солому, спали парким сном (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 163); В сніг ти [заєць] спочити зарився, аж ось Псар і хорти уже в поле поспіли (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 121); Як Одіссей, натомлений блуканням По морю синьому, я — стомлений життям — Приліг під тінню сокора старого, Зарився в листя і забув про все (Максим Рильський, I, 1960, 155);
// Забираючись під що-небудь, закриваючись чимось м’яким, пухким, ховати себе або своє обличчя. [Печериця:] Де б тільки його заховатись?.. А ось: у курінь залізти, в одежу дідову заритись… (Панас Мирний, V, 1955, 155); Так приємно було лежати в пухкому, теплому ліжку, зарившись обличчям у подушку (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 6);
// Занурюватися у воду (про човен, корабель і т. ін.). Він [катер] круто повернув і пішов, зариваючись у хвилі, назад, до пароплава (Олесь Донченко, III, 1956, 228);
// перен. Захоплюватися якоюсь справою, роботою і т. ін., забуваючи про все навколишнє. Петро все глибше та глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою (Панас Мирний, I, 1954, 353).
Зариватися (заритися) носом [у землю] — падати. Коли кулі дзижчать над ним [Яреськом], він з лету заривається носом у землю (Олесь Гончар, II, 1959, 24).
ЗАРИВАТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ЗАРВАТИСЯ, вуся, вешся, док.
1. розм. Діяти самовпевнено, переоцінюючи свої можливості, сили, права, не враховуючи обставин. — Відчувши себе повновладним господарем, він неодмінно зарветься, і провал у нього піде за провалом (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 226); [Коршун:] Трохи я зарвався. Нічого, наперед розумніший буду. Двох збив, а зенітка — мене (Вадим Собко, П’єси, 1958, 201);
// Поводити себе занадто самовпевнено, зухвало. — Попереджую тебе. Не заривайся! — продовжував кричати він. — Де, коли? — спитала Леся, не глянувши на нього. — А сьогодні. Ще тільки день почався, і вже скарги на тебе (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 227).
2. діал. Починати сварку з ким-небудь. Не заривайся з багатирем, бо він судців підкупе [підкупить] (Словник Грінченка).