ЗАРОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАРОБИТИ, роблю, робиш; мн. зароблять; док.
1. перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу. По копійці заробляла, Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала — Полегшало (Тарас Шевченко, I, 1951, 234); Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози. борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Яків того року таки добре заробив (Марко Вовчок, I, 1955, 73); Жала й Катря в економії з Остапом удвох. Заробили дві копи пшениці, як золото (Андрій Головко, II, 1957, 240); Коли б я заробив грошей, то купив би собі нові черевики (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 20); * Образно. — Заробили болячку, по токах чужих ходячи (Андрій Головко, II, 1957, 194);
// Здобувати що-небудь завдяки праці. Оцими самими руками, котрими натягує тепер ремінні віжки, заробив він весь свій статок, все те, що зрівняло його з першими хазяїнами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188);
// на кого — що. Працювати з метою забезпечення кого-небудь або придбання чогось. [Влас:] Батько померли, а нас на матір зосталося п’ятеро; ми з тобою старші, то й мусимо і матері допомагати, і на себе заробляти (Марко Кропивницький, II, 1958, 320); Сестра сподівається там [у Каховці] заробити за літо на корову (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 9); Я не з тих, Які їдуть сюди на сезон — Заробить на гармошку і чоботи (Степан Олійник, Вибр., 1959, 197);
// на що чим. Виконувати певну роботу для одержання плати на які-небудь потреби. Борис учився дуже добре і вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями (Іван Франко, III, 1950, 29); Я заробляв собі на життя ілюстраціями, а в вільний час навчався живопису (Олександр Довженко, I, 1958, 19).
2. перех., перен., розм. Заслужувати що-небудь своїми вчинками, поведінкою, діяльністю. Згадалось дитинство в степах кустанайських, і яке там було на озерах полювання, і як він бігав ще хлопчиськом за мисливцями та різними послугами дорослим заробляв собі право постріляти (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307); Радів Чіпка, потай од матері, вдвох з жінкою, що заробив людську шану, повагу (Панас Мирний, I, 1949, 384); Бути рідним, улюбленим, близьким — не кожному поетові таке випадає, і це ще треба заробити (Павло Тичина, III, 1957, 343);
// Діставати яке-небудь покарання за свої вчинки. Обидва замовкли, знаючи добре, що з отаманом не завсіди можна жартувати, бо часом заробиш за жарти, такого, що й довіку згадуватимеш (Борис Грінченко, II, 1963, 294); За кілька день Біда відбуватиме кару. Заробив якусь кількість нарядів (Микола Трублаїні, I, 1955, 44).
♦ Заробити на горіхи — дістати покарання. — Рубін, здається, заробив на горіхи, спокутує (Іван Сенченко, Опов., 1959, 37).
3. перех., на чому і без додатка, розм. Мати якийсь зиск, вигоду внаслідок певних дій, продажу, спекуляції і т. ін.; наживатися. — Чом же ти не доливаєш [горілки], вражий сину? — крикнув Микола.. — Ти думаєш, я не знаю, скільки ти заробляєш на тих недоливках? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); Таки добре заробила [Явдоха], бо не одні прості москалі купували в неї всячину (Панас Мирний, I, 1949, 237); — А нащо мені брехати? Чи я щось зароблю на цьому, — знизав плечима Левко (Михайло Стельмах, I, 1962, 534).
4. перех., с. г. Посіяне насіння, розтрушене добриво загортати землею за допомогою певного знаряддя. Посіви трав на малих площах заробляють залізними граблями (Озеленення колгоспного села, 1955, 162); Щоб заробити насіння в ґрунт не глибше як на один-два сантиметри і забезпечити дружні сходи, поле перед сівбою закоткували (Радянська Україна, 6.III 1946, 2).
5. перех., розм. Те саме, що забруднювати.