ЗАПИНАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ЗАПНУТИСЯ і розм. ЗАП’ЯСТИСЯ, пнуся, пнешся, док.
1. Закриватися, завішуватися чим-небудь. Мелашка вилізла на стільчик, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 323); Дві баби, запнувшися з головою од остюків, носили рядна з половою (Юрій Яновський, II, 1958, 321); Попросила [Алла Михайлівна] у мене мій вуаль, зап’ялась ним і тоді вже пішла (Леся Українка, III, 1952, 614); * Образно. Дніпро, запнувшись своєю димчатою запоною, ховався від людських очей (Панас Мирний, I, 1954, 348);
// Накривати, зав’язувати собі голову (перев. хусткою). Дівчина запнулася хусткою і, тиха, сіла поруч. Прокіп нахилився до неї (Андрій Головко, I, 1957, 207); Хусточками-ганчірками зап’ялися [дівчата], стали на жінок схожі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 171).
2. Щільно загортати на собі поли одягу, закутуватися в якусь одежину;
// Застібатися (на ґудзики і т. ін.). Солдат на всі ґудзики запинається (Словник Грінченка).
ЗАПИНАТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ЗАПНУТИСЯ і ЗАП’ЯСТИСЯ, пнуся, пнешся, док.
1. Говорячи, зупинятися, обривати свою мову; затинатися. Тут Маруся, хоч і запинаючись, а розказала йому усе (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 60); — Але… будь ласка… заходьте, — запинаючись, промовила Надія (Яків Баш, Надія, 1960, 62); — Розкажіть, Максиме.. — Багато розказувати, — запнувся він і зараз-таки почав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297); Він щось іще хотів сказати, але запнувся, махнув рукою і, круто повернувшись, вийшов (Семен Журахович, Опов., 1956, 105); — Ну, так нехай вам буде [виграш], — почала вона і зап’ялась, немов не могла зважитись або не могла найти відповідного слова (Іван Франко, III, 1950, 455).
2. діал. Перериватися, припинятися (про голос, розмову і т. ін.). Дівчина почула, як тільки чують дівчата, чого в його запнувся голос (Панас Мирний, II, 1954, 34).
Дух (дихання) запинається — дихання стає важким, переривається (від надмірного хвилювання, переляку і т. ін.). Серце як не вискочить, б’ється, дух запинається в грудях (Панас Мирний, IV, 1955, 300).