ЗАПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, і ЗАПОВНЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ЗАПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. чим. Накладаючи, насипаючи, наливаючи, вміщаючи що-небудь, робити повним, цілком займати щось. З шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку — і за три роки заповняє велику шафу європейськими класиками (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); Випустили коня на дворище. Кінь закрутився і вибив ногами величезну яму. Ледве її цар заповнив возом грошей (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 64); Радик мовчки заповнив патронами два спорожнілі диски автомата… (Микола Шеремет, Молоді месникп, 1949, 104); Сашко, звичайно, наполягав на тому, щоб кожний номер [журналу] заповнити оповіданнями й віршами (Олесь Донченко, II, 1956, 353);
// Займати собою весь простір, все місце. Повноводий Дніпро ще ніс у собі весняні води, широку долину заповнювала безкрая вода (Юрій Яновський, II, 1954, 91); Фаянсовий посуд заповняв заглибини в різьблених стінах [князівського замка] (Мирослав Ірчан, II, 1958, 42); Кімнату вщерть, здавалося, заповнив запах полиню і рівний, ледве стримуваний, козачий голос (Іван Ле, Наливайко, 1957, 21); Гудок паровоза пролунав в ущелинах.. Пронизливий, гострий, він умить заповнив міжгір’я (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 233);
// Вкривати записами сторінку, зошит і т. ін.;
// перен., перев. із сл. серце, душу. Проймати, охоплювати (про сильне почуття). Він виводив [пісню] далі, довго, сумовито, повторюючи кілька разів один і той же куплет, ніби виливав тугу, що вщерть заповнила його серце (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 333); Химерне почуття охопило непокірного сина. Чи то сміятися кортить, чи то заповнив його терпкий смуток… (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 312).
2. перен. Використовувати повністю для якого-небудь заняття, роботи і т. ін. (відрізок часу). Ви нагадуєте, що на цьому тижні є два дні поспіль святочних і що ви рішуче не знаєте, чим їх заповнити (Любов Яновська, I, 1959, 432); І я відчув, що багатьом з людей Невистачає обріїв, ідей, Щоби життя заповнити до дна (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 56);
// Ліквідувати прогалину у чому-небудь. На жаль, в ділянці збирання і вивчення робітничого фольклору у нас зроблено ще мало, і прогалину цю треба якнайдіяльніше заповнити (Максим Рильський, III, 1956, 146); Щоб чимось заповнити незручну мовчанку, поки вечеряли ті, розповідала [Докія Петрівна] (Андрій Головко, II, 1957, 249).
3. Вписувати всі потрібні відомості у який-небудь документ. Тюремний черговий, заповнюючи новий листок у книзі «політичних», байдуже запитав: «За що пана арештовано?» (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 112); Маленький гасничок мав рівно стільки нафти, скільки треба, щоб заповнити підписані Володіним посвідчення (Яків Качура, II, 1958, 350).