ЗАПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛУТАТИ, аю, аєм, док., перех.
1. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. Кукурудзу, скошену разом з качанами, під час перевезення не слід заплутувати, що полегшить подачу стебел у вальні (Колгоспник України, 8, 1956, 13); Кінний полк черевних із-за горба вихором налетів, порвав їх [білих] цеп, заплутав і степом покотив. Далі, далі… (Андрій Головко, I, 1957, 103);
// Безладно обвивати чим-небудь. Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 152).
Заплутувати (заплутати) слід (сліди) — неодноразово змінюючи напрямок руху, намагатися збити зі сліду. Заєць помчав.. далеко в темряву полів, щоб там викрутасами, трійками й вісімками заплутати слід (Микола Трублаїні, I, 1955, 41); На Поліцейській вулиці він [Вадим] побіг через наскрізний двір і заплутав сліди (Петро Панч, II, 1956, 440).
2. перен. Робити складним, важким для сприйняття; ускладнювати. Сам він не раз мочав пальці в питих [судових] справах, помагав заплутувати найпростіші справи (Іван Франко, IV, 1950, 432).
3. у що, перен. Позбавляючи можливості діяти на власний розсуд, зв’язувати чим-небудь. Лейзорова поліція.. заплутувала мужиків у довги і за страшні проценти тягла людей за шию до Лейзора на заводи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 94); [Годвінсон (до громади):] Він хоче нас заплутати у невід, що сплів сам князь олжі (Леся Українка, III, 1952, 83); Коли в гурті буває голова артілі, Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 265);
// Втягувати кого-небудь у неприємну справу. — Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи (Іван Франко, VI, 1951, 188).
4. перен., розм. Вводити в оману, примушувати помилятися. — Отим словесним мотлохом ми заплутали й працівників об’єднання (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 111).