ЗАПЛІДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПЛІДНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Робити здатним дати плід або потомство (шляхом злиття чоловічої і жіночої статевих клітин). Тичинки утворюють пилок, тобто особливі пилкові зернятка. Коли пилок попаде на приймочку маточки, він проростав і запліднює квітку (Юним мічурінцям.., 1955, 22); Ти [джміль] по житах літаєш, тонким пилом Запліднюючи теплі колоски (Максим Рильський, I, 1960, 265).
2. перен. Сприяти родючості; засівати землю насінням. І до друга [лісу] я звернувся Із промовою такою: — Ти рости на втіху людям, Отіняй кохання чисте, Бережи нам світлі ріки, Що полям несуть вологу, Що запліднюють сади (Максим Рильський, III, 1961, 155); Чорні ріллі вигріваються під сонцем, очікуючи, доки їх не запліднить працьовитий хлібороб родючим зерном (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 97).
3. перен. Збуджувати творчу думку, давати те, що стає основою творчої праці, розвитку. Передові, сміливі революційно-демократичні ідеї, виражені в поезії, запліднювали думку художника [Т. Шевченка] й реалізувалися в образотворчому мистецтві (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 623); Теорія Дареіна запліднила все природознавство, поставила перед природознавцями зовсім нові завдання, озброїла їх новим природничо-історичним методом дослідження (Фізіологічний журнал, VI, 4, 1960, 440).