ЗАПАДАТИ

ЗАПАДА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАПА́СТИ, аду, адеш, док.

1. Опускатися, провалюватися, утворюючи западину, заглибину. Чимдалі ширшало розмите земснарядом озеро, підрізані береги разом з травою.. величезними скибами западали й тонули в ньому (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 105); Бодай тая степовая могила запала, Що під нею жито жала (Павло Чубинський, V, 1874, 78); Сніг запав, зарябив чорними латками таловин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3); Покрівля на причілках запала, стріха зсунулась, одвисла аж до землі, мов рвані вуха старого пса (Петро Колесник, Терен.., 1959, 199).

2. Увалюватися, вдаватися всередину (про очі, щоки і т. ін.). Зігнута й до того спина — уже не розгиналася; хирі запалі груди ще дужче западали (Панас Мирний, I, 1954, 50); Щодень глибше западали материні очі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 57); Згадала я й ту тітку, ..сухі губи запали, неначе провалились в рот (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258); Щоки трохи запали, і від того обличчя здавалось довгастим (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 16).
 Щоб очі не западали, жарт. — побажання здоров’я. Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 296).

3. рідко. Провалюватися, заглиблюватися куди-небудь. Він ішов, западаючи де по коліна, а де й по пояс, копався в снігах, боровся з вітром, що гуляв по полю (Іван Франко, VII, 1951, 425); Її маленька фігурка ніби западала в землю, все глибше й глибше, і можна було подумати, що Катя переступила обрій і попрямувала світ за очі (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 296).
 Западати в ухо (вухо) — чутися. Літні люди вели змістовні розмови, за музикою, за піснею не можна було розібрати, в ухо лише западали окремі вигуки, яскраві, гучні вирази (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 170).

4. перен. З’являтися, виникати. Не раз йому западала думка: втекти куди-небудь, забігти безвісті, світ за очі (Панас Мирний, IV, 1955, 234);
//  у що. Проникаючи, закріплятися, настійно давати про себе знати. І рабські привички отрутою Запали в кров мою і помутили Пречисте джерело життя (Іван Франко, XIII, 1954, 445); Гук той піде по народу, В рідні груди западе! На святе свободи діло Вишле сотні свіжих рук… (Павло Грабовський, I, 1959, 168).
♦ Западати (запасти) в голову кому: а) виникати, з’являтися, міцно засівши в голові (про думку). Якщо Вам западала у голову така думка, то геть женіть її від себе (Панас Мирний, V, 1955, 385); Мало що в голову дитині не западе! (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 69); б) надовго зберігатися в пам’яті. Комендант говорив фразами, які запали йому в голову ще з часів навчання в університеті (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 128); Западати (запасти) в душу (серце) кому: а) справляючи глибоке враження, надовго запам’ятовуватися. Діти нічого не прощають старшим. На довгі роки западають у їхні душі кривди, глибоко і болюче (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 654); — Ну що ж, рости, вчись — та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле українського театру, 1953, 11); б) дуже подобатися. Одне, чого хотілося Олені Петрівні, це щоб студент Максим Нерчин.. не дуже-то глибоко западав у серце Ользі (Натан Рибак, Час, 1960, 155); От Маруся трошки і зрадувалась, що, може, Олена зна того парубка, що їй так у душу запав (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 33); Запасти в око (у вічі) кому — дуже сподобатися. [Текля (до Степана):] Знаю я, що й тобі Оксана запала в око, через те ти тепер і заступаєшся за неї (Марко Кропивницький, I, 1958, 387); Запала тоді мені в око Настя. Походив я до неї весну й літо, а після покрови і весілля (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 6).

5. Знижуватися, міститися нижче порівняно з навколишнім (про поверхню землі). Йшла [стежка] між двома щільними стінами кипарисів, ішла, ішла і раптом обривалась чи западала (Леся Українка, III, 1952, 599); Логвин вийшов на ґанок.. Просто від Логвина глибоко западало електричними вогнями місто (Григорій Епік, Тв., 1958, 29).

6. Зникати десь. Далекі обрії западали в імлі (Петро Панч, Синів.., 1959, 13); Хмаронька небо кругом обложила, Вітер запав і не гра у гаю (Іван Манжура, Тв., 1955, 120).
 Бодай слід запав чий — побажання кому-небудь зникнути, пропасти. Він на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Марко Вовчок, I, 1955, 115); Слід (слух і т. ін.) запав чий — не стало ніяких відомостей про когось. Певності дожидаємо — плачемо;.. сумуємо, що її [Катрі] слід запав (Марко Вовчок, I, 1955, 232); — Змандрував [Жук] кудись. На заробітки пішов — чи що; тілько як пішов — то й слух за його запав… (Панас Мирний, I, 1954, 345).

7. розм. Спускатися, заходити (звичайно про небесні світила). Місяць напівкруга За Рось западав (Павло Усенко, Вибр., 1948, 276); От сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечір (Марко Вовчок, I, 1955, 67); Молодь, та — не встигне сонце запасти — до клубу збирається (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 134).

8. Починатися, наставати (про вечір, ніч, темряву, тишу, мовчання і т. ін.). [Річард:] Як тут раптово западає вечір… (Леся Українка, III, 1952, 102); В яру западає справжня ніч (Юрій Яновський, II, 1954, 199); Побігла [Зоя], запетлявши між соснами, та скоро з жахом вгледілась у морок, що запав над річкою (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); На якусь хвилину в камері западає тиша (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 57); В кімнаті запало мовчання і зробилося тихо-тихо (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 121).

9. у що, рідко. Впадати в який-небудь стан. Остап Не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366); Поки ще буря перейшла, він, з головою заритий у сіно, запав у глибокий сон (Іван Франко, IV, 1950, 340);
//  З захопленням віддаватися чому-небудь. Клепацький — музикант, рибалка і стрілець — Запав у лірику (Максим Рильський, Поеми, 1957, 274).
♦ Западати (запасти) в непам’ять — забуватися. Вже й імення царські почали западати в непам’ять (Леся Українка, I, 1951, 424).