ЗАМОЖНИЙ

ЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. Був у нас чоловік, Степан Хоменко. Чоловік заможний; у його й хатина добра, і садочок, і пари три волів, і коні, і овечат трохи (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 30); Вона хотіла б побачити свою дочку і щасливою і заможною (Степан Чорнобривець, Визвол земля, 1959, 13);
//  Який характеризується достатком. Партія переконала маси селянства в тому, що єдиним шляхом до заможного і культурного життя в шлях колективного ведення господарства на базі механізації землеробства (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 20);
//  у знач. ім. заможний ного, чол.; заможна, ної, жін. Людина із значними достатками. Він нарікав на долю, нарікав на бога, не то з заздрістю, не то з досадою дивився на кожного заможного (Панас Мирний, IV, 1955, 208); Сюди [в кафе] щовечора сходились заможні, щоб похвалитися своїм новеньким капелюхом, модерного крою сукнею, останньої моди зачіскою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393).