ЗАМЕ́Т, у, чол. Наметена вітром кучугура снігу. Проти.. сонця замети снігу біліють здалеки, як срібло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 398); Не вітер — буря над землею В замети клала білий сніг (Леонід Первомайський, II, 1958, 39); Віктор видерся на лижах на замет (Олесь Донченко, V, 1957, 475);
// перен. Великі купи чого-небудь. Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57); З цікавістю і страхом дивляться [діти] на порослі будяками піщані замети (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 64).
Крутити заметами — здіймати вихори снігу. Буйний вітер крутив заметами й вив, як звір у лісі (Панас Мирний, I, 1949, 133).
ЗАМЕТ
Тлумачення слова