ЗАМАКІТРИТИ

ЗАМАКІТРИТИ, рю, риш, док., розм., рідко:
♦ Замакітрити світ (голову) кому — позбавити людину здатності розумно сприймати навколишнє, логічно міркувати. [Настя:] Оця ж скрипочка і світ мені замакітрила!.. Колись з серця розіб’ю її… (Марко Кропивницький, II, 1958, 40); — Як стануть тебе відсилати від дверей до дверей, від номера до номера, то є кінці так замакітрять тобі голову, що вже сама не знаєш, чого від тебе хочуть і чого тобі від них треба (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 553).