ЗАКРУТИТИ 1 див. закручувати.
ЗАКРУТИТИ 2, учу, утиш, док.
1. перех. Почати крутити, рухати, обертаючи. Кінооператори схопились.. і закрутили ручки своїх апаратів (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 171); Вітер підхопив на межнику перекотиполе.., закрутив і поніс, поніс… (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 11); Панько Борозна вхопив Христю Кавунову.. і закрутив її в танці (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 179); * Образно. А потім завертіло, закрутило ним життя, мов циган сонцем, де тільки не довелося побувати (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 98);
// безос. [Зінька:] Вхопило [почуття] мене раптом, ніби вихор, і закрутило, як пір’їну!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 57).
2. перех. Крутячи, довести до знемоги, втоми, запаморочення. Танцювала [Надія] з Сашком, носилась з Ларисою, перетанцювала Чистогорова і зовсім закрутила опецькуватого Страшка (Вага, Надія, 1960, 75).
3. неперех. Почати повертати що-небудь в різні боки; замотати, затрусити (головою), завихляти (хвостом) і т. ін. Комарик молодий спустився І дратувати заходився, Лев головою закрутив (Леонід Глібов Вибр., 1951, 133); Старий Гіца.. якось приступив до неї, простяг руку, закрутив баньками і крикнув: — Давай гроші! Чи я дурно тебе годуватиму? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 373); Валет закрутив хвостом, потім ураз наставив вуха (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 40).
♦ Закрутити носом див. ніс.
4. тільки 3 ос., неперех. Почати віяти, мести, змінюючи напрям (про вітер, куряву, сніг і т. ін.). Пливуть [троянці] — аж вітри забурчали І закрутили.., Завили різно, засвистали (Іван Котляревський, I, 1952, 158); Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява (Степан Васильченко, I, 1959, 123);
// безос. Насупилось небо… заховалось сонце — похмуріло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… (Панас Мирний, II, 1954, 138).
5. неперех., перен. Викликати відчуття лоскоту, подразнення (в носі, вусі). Душний дим закрутив в носі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 86);
// безос. Йому закрутило у вусі, і він з напругою ковтнув слину (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 126); Він її ще міцніше пригортав, поки вона, випручавши руку, не мазнула його по виду.. — Ну, та й удрала [ударила] ж, — аж закрутило в носі! — каже він, скривившись (Панас Мирний, II, 1954, 70).
♦ [Що аж] у носі закрутило (закрутить), безос. — про почуття незадоволення чимось. Цього ж ранку, як неждано наїхав був князь, так несподівано й виїхав. «Закрутило в носі!» — сміялись женці (Андрій Головко, II, 1957, 240); [Катерина:] Але я вам ще таке скажу, що аж у носі закрутить (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 65).