ЗАХВАЧУВАТИ і рідко ЗАХВАТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХВАТИТИ, хвачу, хватиш, док., перех.
1. Ідучи кудись, брати з собою кого-, що-небудь. Артем повеселішав. Спитав, чи на село б не можна чогось захватити [з літератури] (Андрій Головко, II, 1957, 406).
2. розм. Забирати силою, захоплювати;
// Привласнювати що-небудь, належне іншому.
3. Поширюючись, охоплювати що-небудь (про полум’я, туман, промені). Пожар захватив уже цілу Довбущуківну (Іван Франко, VIII, 1952, 206).
4. розм. Заставати кого-небудь зненацька. Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм (Юрій Яновський, II, 1958, 41).