ЗАЇЗДИТИ 1, їжджу, їздиш, док., перех.
1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. [Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу (Леся Українка, III, 1952, 252); — Ну, заїздили гнідого! — Злазь, приїхали! — відхекувався Іскров (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 4).
2. перен. Змучити безперервною роботою. Рятувати треба було цю покірну, роботящу жінку, бо заїздить її стара карга, виб’є з голови й те, що набула колись у технікумі (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 201).
3. Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т. ін.).
ЗАЇЗДИТИ 2 див. заїжджати 2.
ЗАЇЗДИТИ див. заїжджати 1.