ЗАГЛУШАТИ, аю, аєш і ЗАГЛУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГЛУШИТИ, ушу, ушиш, док., перех.
1. Перекривати сильнішими звуками які-небудь звуки, шуми і т. ін., робити їх нечутними. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); На мить страшний гуркіт моторів над головою і вибухи заглушили голос командира (Олександр Довженко, III, 1960, 35); «Ура» й несамовитий козацький посвист заглушили безладний лемент турків (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 356); * Образно. Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу (Тарас Шевченко, I, 1951, 199);
// Притишувати, пом’якшувати звуки, робити менш чутним що-небудь. Лашка знов упала в ліжко, подушкою, ковдрою заглушувала ридання (Іван Ле, Наливайко, 1957, 410); Охрім ішов.. по чистих пухнастих килимах, що заглушували кроки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 42).
Заглушувати (заглушити) мотор (двигун) — припиняти роботу мотора (двигуна). Шофер звернув убік і заглушив мотор (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 9).
2. Шкідливо діючи на орган слуху сильним звуком, позбавляти здатності чути; оглушувати. Страшенний гуркіт заглушив його [солдата]: снаряд ударив просто в палаючу скирту (Олесь Гончар, II, 1959, 326).
3. Перешкоджати ростові, розвитку інших рослин, закриваючи їх собою, позбавляючи їх поживних речовин і т. ін. Колюча дереза, бур’яни заглушили цибулю, огірки, гарбузи (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 40); Через п’ять-шість років зімкнуться крони дерев, візьмуть на себе сонячне світло і заглушать бур’яни (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 10)..
4. перен. Зменшувати силу якогось відчуття, почуття і т. ін., намагатися позбутися його; затамовувати. І гомін, і сміх; але не той то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, — ні, се гомін спокійний, хоч і веселий (Леся Українка, III, 1952, 472); Ішов [Степан] і співав, щоб додати собі бадьорості і щоб заглушити страх (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 271); Йде агроном удалину, у ніч, Щоб заглушить думок болючу річ (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 37).