ЗАДИРАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ і ЗАДРАТИ, деру, дереш, док., перех.
1. Підносити, піднімати вгору. Ворона літає, а дурень голову задирає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 256); Гуска-мати, вигинаючи шию, пила воду, а їй наслідували гусенята, задираючи в небо ніжно-рожеві дзьобики (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80); Дурні телята.., задравши хвости, мчать наосліп, розкидаючи ратичками теплу грязюку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 35); Перший човен на середині річки високо задер з води гумового носа і закрутився на місці (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 151);
// Відгортати, заломлювати краї або частину чого-небудь (покрівлі, одягу і т. ін.). Буря задирала солом’яні стріхи.. і розкривала хати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 302); Мати не зважає. Вона задирає йому сорочку, і лункі удари сиплються Вустимкові на спину (Іван Багмут, Опов., 1959, 13);
// безос. Колись зелена залізна покрівля злущилася, ..бурею задрало один ріг угору, нікому було те полагодити (Панас Мирний, IV, 1955, 16).
♦ Задирати (задерти, задрати) носа (ніс, кирпу, голову) — ставати чванливим, гонористим; зазнаватися. — Це [стінгазета] для того, хлопці, щоб далі такого не траплялося. Щоб голова носа не задирав (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 370); Посесор, вважаючи на себе як на пана, задер вгору кирпу проти попа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211); — Дам тебе за князя чи за графа, за багатиря всесвітнього! — А панночка й голову задерла, і виступає так, наче вже вона княгиня (Марко Вовчок, I, 1955, 107); Задерти (задрати) ноги див. нога.
2. Робити, утворювати задирку (на дереві, пальцях руки і т. ін.). Старий тесляр показує йому, як брати стружку, як держати рубанок, яке випустить жило, щоб не заїдав, не рвав, не задирав дерева (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 271).
ЗАДИРАТИ 2, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ і ЗАДРАТИ, деру, дереш, док., перех. Загризати на смерть, умертвляти (про хижаків). От ведмідь і каже: — Знаєте що, панове? Лев щодня задирає нас не менше як по десять штук,.. а з’їда він мало (Українські народні казки, 1951, 55); З пустої пригоди вовк задрав вівцю (Номис, 1864, № 13210).
ЗАДИРАТИ 3, аю, аєш, недок., перех., розм. Чіпляючись до кого-небудь, заводити сварку, ображати. Тільки уранці він очі розкислить, то вже й почав зачіпати та задирати її [жінку] (Марко Вовчок, I, 1955, 286); Козаки почали задирати поляків словами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 340).
ЗАДИРАТИ 4, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ, деру, дереш, док., перех. і неперех., розм., рідко. Заспівувати високим, гучним голосом. [Соцький:] Щастє [щастя] ваше, що урядник тепер гостює у прикажчика, а то він би вам задав!.. Там і стражників частують; пісень таких забористих задирають, що аж!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 293);
// Почати деркати. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге (Словник Грінченка).