ЗАБАВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАБАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. забавляться; док.
1. тільки недок. Проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися. Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (Іван Котляревський, I, 1952, 115); Ми забавлялись до З години ночі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 413);
// Гратися, бавитися (про дітей). — Я була дитина, Я гралася, забавлялась (Тарас Шевченко, I, 1951, 356); В синьому присмерку вулиця тоне.. Годі тобі забавлятися, доню, Очки веселі заплющ (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 18);
// чим. Мати що-небудь як забавку або розвагу. Поки дитина забавлялася його здоровенними сивими усами, він [дід] йому [онуку] розказував грізні приповісті про давні чвари… (Панас Мирний, I, 1949, 185); Отак забавляючись розмовами, дійшли [Гордій і Орися] до свого комбайна (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 20); Після обіду Якилинка забавилась лялькою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 169).
2. діал. Затримуватися. Ой їдь, та їдь, мій миленький, та не забавляйся, На конику вороненькім назад ворочайся (Думи та історичні пісні, 1941, 199); [Тетяна:] Будь ласка, Василю, увійдіть до нашої хати, ..хоть на короткий час, не забавитесь… (Марко Кропивницький, V, 1959, 133); — Якби я забавилася, то на мене не ждіть (Ольга Кобилянська, III, 1956, 468).