ЗАБАРЮВАТИ, юю, юєш і ЗАБАРЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАБАРИТИ, арю, ариш, док., розм.
1. перех. Залишати кого-, що-небудь десь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна; затримувати, загаювати. — Інтереси.. вітчизни потребують не забарювати тут війська (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 28); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний, V, 1955, 376); [Старости і бояри:] Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (Марко Кропивницький, II, 1958, 108); — Ні-ні, скидати й не треба, на вас пришивати ще краще.., не бійтеся, я не забарю вас! — мовила дівчина (Любов Яновська, I, 1959, 118).
2. тільки док., неперех., рідко. Те саме, що забаритися 1. Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не гнала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок, I, 1955, 199).