ВЗУВАТИ (УЗУВАТИ), аю, аєш, недок., ВЗУТИ (УЗУТИ), взую, взуєш, док., перех.
1. Надівати на ноги взуття. Ніна швидко взуває свої високі боти. (Олесь Донченко, V, 1957, 328); — На, хоч мої старі чоботи узуй… (Панас Мирний, II, 1954, 298).
2. Забезпечувати взуттям. В Кракові за барвисті гетьманки Бараболя одягнув і взув підполковника (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 264); І з-під рук її виходять заготовки для взуття.. В очі сяйва б’ють потоки… Взує Київ весь вона, комсомолка синьоока (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 25).