ВИ́ВОРІТ, роту, чол. Внутрішній, зворотний бік чого-небудь. Підрубивши рубець.. з вивороту, повертають тканину на лицьовий бік (Українське народне художнє вишивання, 1958, 32); Машинка йде легко, і руно показує свій молочно-білий виворіт (Іван Багмут, Опов., 1959, 102).
ВИВОРІТ
Тлумачення слова