ВИ́ВОДОК, дка, чол. Сукупність малят, виведених однією самкою, які тримаються разом (про птахів або тварин). Виводок качиний Полощеться, забравшись у гущак (Максим Рильський, I, 1946, 275); — Торік із батьком двох вовків убили. А в Городищі, біля Білого озера, на виводок напали. Спіймали його (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 573);
// перен., жарт. Про велику кількість дітей у родині. У Семків був повен двір дітвори. Глафіра вийшла із своїм виводком на сонце (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 44).
ВИВОДОК
Тлумачення слова