ВИТИКАТИСЯ 1 аюся, аєшся, недок., ВИТКНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Протикаючи, пробиваючи що-небудь, з’являтися назовні. Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 210); Бувало, лиш надійде квітень — Село поліське ожива. Дерев зазеленіють віти І перша виткнеться трава (Олександр Підсуха, Загули.., 1960, 33).
2. Висуватися назовні звідки-небудь, із-за (з-під) чогось. Чиясь маленька нога виткнулась з-під рядна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); Сашко виткнувсь з-за ожереду й прислухався (Андрій Головко, I, 1957, 361);
// З’являтися, показуватися звідки-небудь, із-за чогось. Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись (Іван Манжура, Тв., 1955, 50); Із-за обрію витикалися дивні силуети (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 305); Виткнулась десь далеко з жита червона хустка молодиці.., і Харитя згадала і хору маму, і чого прийшла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17);
// Виходити звідки-небудь, із-за чогось, виступати наперед. Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (Іван Микитенко, II, 1957, 125); Собака виткнулась з хащів (Панас Мирний, I, 1954, 171).
3. тільки недок., перен. Трохи виднітися, частково бути видним. Витикались білі шпичасті верхи скель серед невеличкого темного лісу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409); З намету витикався кущ шипшини з почорнілими зморшкуватими плодами (Олесь Донченко, V, 1957, 475); Важкий дерев’яний чемодан і клунок витикалися з-під полиці (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 225).
ВИТИКАТИСЯ 2, ається, недок. Пас. до витикати 2.