ВИТРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТРУСИТИ, ушу, усиш док., перех.
1. Трусячи, очищати що-небудь від пилу і т. ін. Мили підлоги, протирали вікна, провітрювали кімнати, підчищали стежки, витрушували килими (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 32); Витрушувала [Лукія] пилюку з численних подушечок, які заповнювали кімнати (Олесь Донченко, III, 1956, 164).
2. Трусячи, висипати, викидати що-небудь назовні. Петро став витрушувати поза підкладкою тютюн та сірники (Степан Васильченко, I, 1959, 72); Бронко роззувся, витрусив з черевиків пісок, перейшов босоніж рукав ріки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 222);
// Трусячи, виливати воду з людини, яка тонула. Норвежця підняли [з води] і, тримаючи спиною догори, почали трусити. Витрусивши з нього воду, почали робити штучне дихання (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 124).
Витрушувати (витрусити) сажу, розм. — очищати комин, димохід від сажі.
♦ Витрушувати (витрусити) кишені — витрачати усі гроші; примушувати кого-небудь робити витрати. Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (Нечуй-Левицький, III, 1956, 146).
3. розм. Знаходити під час обшуку. Хіба ж давно витрусили в його клуні в засторонку копу чужої пшениці..? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 11); Серед політичних каторжан звертала на себе увагу колишня студентка.. У неї.. в кошику, під старою білизною, жандарми витрусили револьвер (Олесь Донченко, III, 1956, 78).