ВИСІТИ, вишу, висиш, недок.
1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Над столом висить газова лампа (Марко Вовчок, I, 1955, 373); А груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 378); Дві здорові сльозини ще не встигли впасти на землю й висіли на широкому веселому виду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Через одне плече в нього висіла сумка (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 104); В кімнаті, куди він зайшов, пахло молоком, на вікнах висіли марлеві занавіски (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 37);
// Спадаючи вниз, звисати (про волосся). Чорні довгі вуса висіли, як дві гадюки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 252);
// Безвладно звисати. Зняли слабого на руки і понесли.. Ноги висіли в нього безвладно, як перебиті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 130); Ліва рука, закутана в бинти, висіла на перев’язі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 202);
// Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг). Заяложене дране убрання мішком висіло кругом колись високого стрункого стану [Марини] (Панас Мирний, III, 1954, 227);
// розм. Схопившись руками за що-небудь, триматися, держатися на чомусь. Войовничі, бойові, радісні добровольці купами висять на сходах, юрмляться по тамбурах, хрипнуть від пісень угорі, на дахах вагонів (Олесь Гончар, II, 1959, 303).
♦ Висіти на волосині див. волосина; Висіти на ниточці див. ниточка; Висіти на телефоні — дуже довго дзвонити або розмовляти по телефону.
2. Не маючи опори знизу, бути причепленим, прикріпленим до вертикальної поверхні чого-небудь. Окрім картин, на стіні висить зброя, пістолі, ножі і т. ін. (Леся Українка, II, 1951, 5); На стінах висіли перші воєнні плакати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65).
3. над ким—чим. Видаватися, виступати якоюсь частиною наперед; нависати. Над самою водою висіла тут величезна скала (Іван Франко, III, 1950, 10);
// перен. Загрожувати, здаватися неминучим. Проте небезпека бути викритим через отой вірш «дамокловим мечем» висіла над ним (Андрій Головко, II, 1957, 376); За них [комуністів] голосували .. люди, над якими висіла недоля (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 112).
♦ Висіти на носі — бути дуже близьким щодо часу здійснення. Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 150).
4. Триматися в повітрі майже без руху. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти і постав були обсипані ним, як снігом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353); В долині блимали вогники, рвалися постріли і кричали люди. Над ними висів молочний туман, змішаний з димом (Петро Панч, В дорозі, 1959, 94).
5. Бути або здаватися нерухомими при повільному польоті (про птахів, літальні апарати і т. ін.) або русі по небу (про небесні світила і т. ін.). Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231); В небі висів чистий, повновидий місяць (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 111); Гроза була вже зовсім близько. Уже над садом висіла свинцева хмара (Андрій Головко, I, 1957, 428);
// Безперервно, протягом довгого часу літати, кружляти над чим-небудь. В ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (Олесь Гончар, I, 1954, 217).
♦ Висіти у повітрі (між небом і землею) — бути у невизначеному, непевному становищі. Але ж він [«Рай і поступ»], певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить у повітрі, та не буде ж він вічно висіти (Леся Українка, V, 1956, 138); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 9).