ВИЩИРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИЩИРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. про що. Ставати видним, оголеним при розсунутих губах (про зуби). Судорогою скривило йому набік рот, зуби вищирились, а волосся стриміло догори, як буйволина грива (Олекса Стороженко, I, 1957, 344); * Образно. А лиш тільки вищирилось сонце крайком золотої маківки, Альоша вибіг надвір (Іван Микитенко, II, 1957, 184).
2. про кого. Розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби. Оглянулись обличчя з усміхом. На лутці Гнида вищирився і Тягнирядно зареготався на всю хату (Андрій Головко, II, 1957, 128); * Образно. Страх, як лісовий живий звір, згорнувся клубком, вищирився і ліг на порозі його кімнати (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 58).