ВИ́НОСИТИ див. виношувати.
ВИНО́СИТИ, ошу, осиш; наказ, сп, винось; недок., ВИНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. виніс, несла, ло; док., перех.
1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок і складали все на купу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121); Сестра Ганнуся в Червоній Армії — виносить з бою поранених, котрі не можуть самі ходити (Юрій Яновський, I, 1954, 75); Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 306); Варвара винесла з хати білий халат для Марії (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34);
// Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 110); Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір’я (Михайло Стельмах, II, 1962, 259); Музикам Франка винесла стілець (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 152);
// Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Панас Мирний, IV, 1955, 189); Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Леонід Первомайський, II, 1958, 240);
// Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). Винести висновки на кінець статті;
// перен. Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь. — Перше всього свої ж таки товариші своїм судом [судять], а як він такого суду не послуха, то виносять на суд громади (Панас Мирний, IV, 1955, 331); Ставши на захист бідних і пригноблених,.. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, «щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі» (Олександр Довженко, III, 1960, 142).
♦ Виносити (винести) на люди — робити відомим усім або багатьом; розголошувати. Ніколи в походах не згадував Данило про Анну — не виносив на люди свою тугу за домівкою (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 550); По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 48); Виносити (винести) на своїх плечах — самому витерплювати які-небудь знегоди, переборювати труднощі і т. ін. Баї вели свою політику, вони давали чиновникам великі хабарі і таким чином врятовували свої косячки [коней]. А біднота виносила все на своїх плечах (Олесь Донченко, I, 1956, 126); Всьому світові відомо, що Радянський Союз виніс на своїх плечах основний тягар боротьби з гітлерівськими загарбниками (Комуніст України, 5, 1960, 21); Виносити (винести) ноги — втікаючи, рятуватися. Кепські справи, чи й вдасться винести звідси ноги (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 182); Виносити (винести) сміття з хати — розголошувати що-небудь неприємне (сварки, неполадки і т. ін.), що відбувається в родині або в якомусь колективі. Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазина (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 58).
2. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. Коні виносили бричку на гору (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 72); Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 87);
// Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Тарас Шевченко, II, 1953, 104); Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (Олесь Донченко, IV, 1957, 207).
3. перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись з кимсь тощо. Студенти того часу небагато виносили в голові. Їх мисль була зоставлена сама для себе (Нечуй-Левицький, I, 1956, 343); Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (Іван Франко, VI, 1951, 36); З нас кожен виніс із-під того ґанку Такої дружби світле відчуття. Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (Максим Рильський, I, 1956, 312).
4. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо. Неспішно вів він [мисливець] стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 83); * Образно. Винесла [сосна] віти й випещену, кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 84).
5. Приймати ухвалу, вирішувати що-небудь. Він [голова ревтрибуналу] був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 66); А потім загін виніс дружну ухвалу — Збирати і зносить уламки металу (Степан Олійник, Вибр., 1959, 154); Делегатські комсомольські збори винесли рішення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 354).
6. розм. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 314); Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 240); Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він [Мельник] виніс уночі, відібрали рештки сил (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 177).
7. діал. Дорівнювати, становити. Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (Іван Франко, VI, 1951, 203).