ВИЛЯТИ, яю, яєш, недок.
1. Махати, рухати чимсь з боку на бік. Шарко виляв хвостом у реп’яхах (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 83).
2. Рухатися, роблячи різкі повороти. Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду стриб, — пустився вплав (Іван Котляревський, I, 1952, 241).
3. перен. Ухилятися від чого-небудь за допомогою хитрощів, викрутів. Ой вийду я за ворота, Гуляю, гуляю, Кличе мати вечеряти, Виляю, виляю (Павло Чубинський, V, 1874, 422); Виляти молотникові не можна: молотник не косар, — той сяде нагострити косу та й одпочине (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 305);
♦ Виляти хвостом — хитрувати, лукавити, говорити не те, що є на думці. Лукавий чоловік словами нас голубить,.. А ближче придивись ти — І видно, що виля хвостом (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 126).