ВИЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Обізвати кого-небудь образливими, лайливими словами. Став [Тимоха] просити трьох [карбованців], — батько його вилаяв (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 259); Здалось — це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Не її я вилаяв дурепою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20); А Валика плюне у вічі [Горленку], вилає зрадником і собакою… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).
ВИЛАЯТИ
Тлумачення слова