ВИ́ЛА, вил, мн. Сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи і т. ін. Ой покину ціп на току, А вила на стозі (Павло Чубинський, V, 1874, 1106); Філемон бере вила двозубі тим часом у руки (Микола Зеров, Вибр., 1966, 326); Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 26).
♦ Вилами [по воді] писано — про те, здійснення чого викликає сумнів. Чи не приїдемо до вас ось такими силами: я, Садовський, Левицький.. Але це ще вилами писано (Збірник про Кропивницького, 1955, 355).
ВИЛА
Тлумачення слова