ВИКРИВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін. Я. Галан продовжував і розвивав кращі традиції російської і української викривальної літератури, зокрема політичної сатири (Історія української літератури, II, 1956, 161).
2. Пов’язаний з викриванням. З великою викривальною силою Мирний вивів у своїх творах представників української буржуазії, показав її справжнє хижацьке обличчя (Українська література, 9 клас, 1957, 39).