ВИКРИВА́Ч, а, чол. Той, хто викриває кого-, що-небудь (див. викривати 1,2). Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 179); Пристрасний викривач кріпосництва і капіталізму, — таким він [Панас Мирний] увійшов в історію української культури (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 6).
ВИКРИВАЧ
Тлумачення слова