ВИ́ЯВ, у, чол. Дія, процес, що робить явним, помітним стан, почуття, наміри і т. ін. Такі вияви селянського самосуду проривалися тоді досить часто (Іван Франко, VIII, 1952, 383); І завагався Наливайко.. А може… може, і просити пробачення в гетьмана за вияв недовіри? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 393); Лариса не виривала своєї руки, боячись виказати, що вона надає його жестові якогось більшого значення, ніж простому виявові дружби (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 39);
// Вираження чого-небудь; те, у що втілюються, виливаються якісь дії, стан, почуття, наміри тощо. Переяславська Рада була виявом волі українського народу поєднатися навіки з братнім народом російським (Максим Рильський, III, 1956, 9); Її [Сахно] рідні не знають іншого вияву для своїх почуттів: радіючи чи сумуючи, вони завжди заспівують (Юрій Смолич, I, 1958, 81).
ВИЯВ
Тлумачення слова