ВИБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИБИТИСЯ, б’юся, б’єшся; мн. виб’ються; док.
1. З труднощами, докладаючи зусиль, вириватися, вибиратися звідки-небудь. — Пусти, Антосю! Годі-бо! Що ти? Побачать! — вибивається вона з обіймів (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 20); Де сон староденний, мов крига, застиг, Творці вибиваються з темних кормиг. У світі найкраще — визволення крик. Мільйони трудящих — один робітник (Максим Рильський, I, 1956, 122); Та ось нарешті вибились [бійці] на шосе (Андрій Головко, I, 1957, 281); Кидався [літак] вгору, обходив низом, намагаючись вибитися з-під прицілів зенітної артилерії (Юрій Яновський, Мир, 1956, 199);
// Переборюючи перешкоди, знегоди, виходити з важкого становища. [Петро:] Хіба.. мало є таких сіромах, що б’ються як риба об лід з своїм безталанням і ніяк не виб’ються з гіркої нужди? (Панас Мирний, V, 1955, 181); Завзятий заробітчанин об’явився в домі. Молода сила. Скоро виб’ються із боргів, нестатків… (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 187);
// Позбуватися чого-небудь, залишатися без чогось. Та зо сну вона зовсім вибилася. Уява, збентежена сонною зморою, почала насувати їй на ум усіляке страхіття (Іван Франко, VII, 1951, 8); — Гей ти! Смішливий! Кинь закурити. З махорки вибились ми… (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 159).
♦ Вибиватися (вибитися) з графіка (з розкладу) — порушувати встановлений графік (розклад). Поїзд ні на хвилину не вибився з графіка (Вечірній Київ, 24.V 1957, 4); Вибиватися (вибитися) з колії — втрачати звичайний стан. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від німецького народу, стежкою (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 229); Вибиватися (вибитися) з сил — слабнути від тривалого напруження; знесилюватися. Чує Юлдаш, як важко, з напругою дихає кінь, він вибивається з останніх сил (Олесь Донченко, I, 1956, 178); Васюта.. з дровами у сипкім снігу, — 3 сил вибився (Іван Франко, XIII, 1954, 36).
2. тільки 3 ос. Проходячи через яку-небудь поверхню, з’являтися назовні; пробиватися. Тут вибивалася з землі моложава зелень (Олесь Гончар, III, 1959, 377); А під горою джерело — струмок вибився з-під камінних гір (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 97); Махає осінь рукавами. Озимі вибились жита (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 43); — Еге ж, запам’ятовуй! І мотай все на вус, то нічого, що в тебе тільки пушок на верхній губі вибився (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 184);
// Висуватися з-під чого-небудь назовні. Коса не розчісана вибивається з-під очіпка (Панас Мирний, I, 1954, 301); У Ярославка вибилася сорочечка з-під штанців (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 15).
3. в кого. Докладаючи зусиль, домагатися певного суспільного становища, ставати ким-небудь (за посадою, професією і т. ін.). Якась випадковість відсовувала його у тінь, а тим часом двадцятип ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 189); Землі він спершу мав небагато, але гендлем та всякими хитрощами вибився-таки в дукачі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 9); При тих здібностях до малювання, які мав Бронко, бахур міг би вибитися в неабиякі майстри цієї справи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 124).
Вибиватися (вибитися) в люди — з труднощами забезпечувати собі помітне становище в суспільстві, благополуччя. Як я могла думати, що виб’юсь в люди, сидячи у сієї відьми? (Леся Українка, III, 1952, 547); Янек збиратиме кожен гріш і, рано чи пізно, виб’ється в люди (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51).
4. тільки недок. Пас. до вибивати 1—10. Микола висмикнув з неї [скирти] пучок обмолочених колосків і потер їх в руці. На долоні залишилося кілька зернин. — Не вибивається все зерно (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 20); Земля глухо гуділа на всю округу, і в повітрі далеко розносилися гопаки та тропаки, що вибивалися дзвінкими підковами чобіт (Олександр Довженко, I, 1958, 228).