ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), аю, аєш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну, ввернеш, док., перех.
1. Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось.
2. перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін. Більшала купа людей; довго слухала мовчки; потім хто-небудь увертав і своє слово (Панас Мирний, II, 1954, 282);
// Вживати у своїй мові слова, вислови і т. ін., які чим-небудь різко виділяються. Здивувало козаків тільки те, що Нікітін через два-три слова руських ввертав або татарське, або турецьке (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 305).