ВВА́ЛЕНИЙ (УВА́ЛЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ввалити.
2. у знач. прикм. Який ввалився; запалий. В кінці рову, під кучугурою піску на самій спеці лежала прикрита сіряком жінка, суха, аж чорна, з глибоко вваленими очима (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 108); Стара черниця посміхнулась Чорним проваллям зазіяв ввалений рот (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 476).