ВУХНА́ЛЬ (рідко УХНА́ЛЬ), я, чол. Спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі. — Ти [коню] босий, некований! Уяви собі, вухналя нема! (Остап Вишня, II, 1956, 58); Льоша зазирнув у ящик з цвяхами: — Ого! Всіх розмірів! Що? Та тут навіть вухналь є! — Він засміявся. — Вухналем же коней кують! (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 32).
ВУХНАЛЬ
Тлумачення слова