ВТОВКТИ 1 (УТОВКТИ), вчу, вчеш, док., перех., розм. Б’ючи, товчучи, запхнути, загнати щось у середину чого-небудь. Вони [літаки] втовкли у землю те село (Леонід Первомайський, I, 1958, 524).
♦ Втовкти кому в голову що — часто повторюючи, пояснюючи, заставити когось зрозуміти або засвоїти що-небудь. — Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 458).
ВТОВКТИ 2 див. утовкти 1.