ВСУВАТИСЯ

ВСУВАТИСЯ (УСУВАТИСЯ), аюся, аєшся і ВСОВУВАТИСЯ (УСОВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВСУНУТИСЯ (УСУНУТИСЯ), нуся, нешся, док. Сунулись, в’їжджати куди-небудь. Санки тихенько всунулись у двір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 67);
//  розм. Тихо, непомітно входити куди-небудь. Дарка всувається в клас з похнюпленою головою (Ірина Вільде, Б’є восьма, 1945, 145); Я трошки відхиляю двері, так тільки-тільки, і всовуюсь (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 19);
//  розм. Просуватися, пропихатися в середину чого-небудь. Ленько усунувся троха [трохи] дальше в гущавину молодих вишень (Іван Франко, VIII, 1952, 288); За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229).