ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), аю, аєш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну, гнеш, док., діал.
1. в що. Влазити, вгрузати. В стряг старий в солому по самі пахви (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 206); * Образно. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 31).
2. поміж кого. Устрявати (в 2 знач.). Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Юрій Яновський, II, 1958, 288).