ВРИВАТИ 1 (УРИВАТИ), аю, аєш, недок., ВРИТИ (УРИТИ), врию, вриєш, док., перех. Те саме, що заривати. * Образно. Маруся вже заговорює, питає, частує — не звів очей шинкар з Чайченка, — аж той сам схаменувся, сам його погляд на собі почув, — тоді шинкар очі в землю врив (Марко Вовчок, I, 1955, 244).
ВРИВАТИ 2 див. уривати 1.