ВРУКОПАШ (УРУКОПАШ), присл. Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником. Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Юрій Смолич, I, 1958, 102); Багнетами бились, ішли врукопаш, — Недаром тут близько був славний Сиваш (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 58).
ВРУКОПАШ
Тлумачення слова