ВРОЗБИВКУ (УРОЗБИВКУ), присл.
1. Не підряд; не разом, нарізно.
2. друк. Рідше проти звичайного розташування літер у тексті; розбивкою. Днів зо три потів він коло цих слів, пишучи їх укупі і врозбивку (Степан Васильченко, IV, 1960, 44).
ВРОЗБИВКУ (УРОЗБИВКУ), присл.
1. Не підряд; не разом, нарізно.
2. друк. Рідше проти звичайного розташування літер у тексті; розбивкою. Днів зо три потів він коло цих слів, пишучи їх укупі і врозбивку (Степан Васильченко, IV, 1960, 44).