ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), а, е.
1. Який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис, 1864, № 1673); — Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (Іван Котляревський, I, 1952, 207); У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами (Олесь Гончар, I, 1954, 19).
2. рідко. Який добре вродив. Снопи великі, жито вродливе (Іван Франко, III, 1950, 206).