ВРАЗ (УРАЗ), присл.
1. Раптом, відразу, зненацька. Був день ясний, — і враз зібрались хмари (Володимир Самійленко, I, 1958, 121); При перших же ударах клавішів постать ураз спинилася (Юрій Смолич, I, 1958, 66).
2. Разом, спільно з ким-, чим-небудь. Яка вина моя і тих, Що враз зо мною йдуть і йшли? (Іван Франко, X, 1954, 34); Бажав би з людом сірим злитись, З’єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (Павло Грабовський, I, 1959, 127).