ВРАНЦІ

ВРАНЦІ (УРАНЦІ), присл. У ранковий час. Увечері посумую, А вранці заплачу (Тарас Шевченко, I, 1951, 10); Вранці я пішов навідатися до свого товариша (Петро Панч, В дорозі, 1959, 98).
 Вранці-рано; Рано-вранці — дуже рано, на світанні. У неділю вранці-рано Поле крилося туманом (Тарас Шевченко, I, 1951, 310); А другої днини рано-вранці.. Свирид та Марія вирушили в дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 147).