ВПУСКАТИ 1 (УПУСКАТИ), аю, аєш, недок., ВПУСТИТИ (УПУСТИТИ), впущу, впустиш, док., перех.
1. до кого — чого, у що й без додатка. Давати можливість, дозволяти в’їхати, увійти куди-небудь. Антей одчиняє хвіртку і впускає Федона (Леся Українка, III, 1952, 433); — Карім, зачиніть двері і не впускайте нікого… (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 174); Свята брама одчинилась, Козака впустили (Тарас Шевченко, II, 1953, 36); Трохим Іванович пішов провідати її на світанку, але його не впустив до хворої старий фельдшер (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 97); * Образно. Дарма впустив у серце він образу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 250);
// Давати можливість чому-небудь проникати кудись. Вранці Ладимко, широко розчинивши вікна, впускав морозне повітря й робив півгодинну зарядку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 188); Для нормальної роботи двигуна внутрішнього згоряння в його циліндри необхідно своєчасно впускати свіжу горючу суміш (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 43);
// Вливати потроху, маленькими дозами. Так вона ще три дні пролежала мовчки, тільки водиці моя Явдошка ложечкою у рот упускала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 116); При постійній сльозотечі.. впускають в очі кминні краплі (Лікарські рослини.., 1958, 42).
♦ В одно вухо (одним вухом) впускати (впустити), а в друге (другим) випускати (випустити) — неуважно слухати; легковажно ставитися до сказаного. — А про ту заморську нісенітницю, то я в одно ухо впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не знаю (Марко Вовчок, I, 1955, 104).
2. Втикати, всаджувати що-небудь гостре в щось. — А ні що так у його [Морозенка], як зуби! Наче голочки, ..він як кусає ними, то впускає в тіло (Панас Мирний, IV, 1955, 291); Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила жало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 23);
// Роблячи укол, впорскувати що-небудь. Щоб розбурхать свої слабкі нерви, вона впускала собі морфій в ліве плече (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229).
ВПУСКАТИ 2 див. упускати 1.