ВПОВЗАТИ (УПОВЗАТИ), аю, аєш, недок., ВПОВЗТИ (УПОВЗТИ), зу, зеш, док.
1. Повзучи, проникати кудись або в що-небудь. В окоп вповзає санітарка з саночками (Олександр Корнійчук, II, 1955, 56); Зараз на правий край її [лощини] саме вповзали ворожі бронетранспортери з десантами (Олесь Гончар, III, 1959, 138); Та ось одної ночі та гадюка Вповзла до стайні і отруйним зубом Коня вкусила (Іван Франко, XI, 1952, 336); * Образно. В серце мимоволі вповзала неусвідомлена туга (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 56).
2. перен. Повільно, не поспішаючи входити, в’їжджати куди-небудь. Підо мною з підземним гулом вповзає снизу вагон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); За ворогом ми мчали наздогін, А він, розбитий, в смертному тремтінні По селах розбігавсь, вповзав в ліси (Леонід Первомайський, II, 1958, 197); Похід, як велетенський полоз, вповз у ворота (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 124).