ВПЛУТУВАТИ (УПЛУТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПЛУТАТИ (УПЛУТАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Увивати, вставляти щось у що-небудь, плутаючи, переплітаючи. Оленка встигла одержати в подарунок від Щури маленьку блакитну стрічечку і тепер заклопотано вплутувалі її в свої розкуйовджені після ночі непідрізані кіски (Микола Олійник, Леся, 1960, 52);
// Устромляти руку, кігті і т. ін. у волосся, вовну тощо. Дивлюсь — воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши у вовну білу, Смикнулося нести (Євген Гребінка, I, 1957, 66); Закричав Євпраксєев, уплутавши п’ятерню в шинкарську бороду… (Панас Мирний, II, 1954, 128).
2. перен., розм. Втягати кого-небудь у якусь неприємну справу. — Докучай сама падишахові, але не вплутуй мене у свої справи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 350); За хвилину такого може наговорити, що за п’ять роніз потім не відкрутишся. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця, .. тільки нас не вплутуй, — сказав Хома (Олександр Довженко, I, 1958, 343); [Храпко:] От, приміром, тебе у яке діло вплутають, то й знатимеш, як з його виплутатись (Панас Мирний, V, 1955, 174).