ВПЕРЕКИДЬ (УПЕРЕКИДЬ), присл. Перекидаючись, перевертаючись. — Як заходжусь та наважусь, то й хата піде уперекидь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199);
// Перекидаючи, перевертаючи. Вітер підхопив його сердитий голос, разом із сніжним пилом переніс через задубілі гармати і вперекидь покотив поза станцію, у біле море (Петро Панч, I, 1956, 204).
ВПЕРЕКИДЬ
Тлумачення слова