ВПЕНЬ (УПЕНЬ), присл. Геть усе, геть усі; цілком, зовсім. Видиться: мої турки-яничари Стали всі впень порубані (Українські народні думи.., 1955, 40); Оце поспінуть полуниці, Насуне миру — повен ліс; Баби, дівки та молодиці — Упень столочать сінокіс (Іван Манжура, Тв., 1955, 123); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна розтрощимо впень ворогів (Микола Бажан, I, 1946, 115).
ВПЕНЬ
Тлумачення слова