ВПАЛИЙ 1 (УПАЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до впасти1 2. Лежав старий Чуплак з запаленими трахомою очима, сухим сірим лицем і глибоко впалими грудьми (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 13);
// у знач. прикм. На молодім личку нема рум’янцю.., хороші очі впалі й смутні (Марко Вовчок, I, 1955, 350).
ВПАЛИЙ 2 див. упалий 1.